Записки, 1

Предисловие

1) Следующий текст будет на моём родном - украинском - мне так проще позиционировать себя именно как киевлянина. Те, кто не знает украинский - у нас есть переводчики, камон                                                                                                                                                                         2) Если вдруг этот пост найдёт вата (с обеих сторон) - не пишите ничего плохого в комментариях. Я хочу, чтобы серия "Записок" была эдакой "мирной зоной" беларусского, украинского, русского и прочих народов, так что прошу без оскорблений.                                             Ну а далее - приятного чтения)

Ох і давно я сюди не заходив... І досі навіть не вилетів з топу-100!? Це я просто легенда (єєєє, нарцисизм), чи навпаки Пікуко деградував? Раніше, пам'ятаю, були відмінні креатори - esPIO, Rakuzan.Inej, VEROYATNOST9, Evreu, Antonymajer і купа інших. Я так бачу, що вони досі в топ-100, а Еспіо так і взагалі єдиний зі 100к+ рейтингом, але я думав, що легенд минулого замінять нові перспективні новачки... А тут і досі всі, кого я знаю, в топі. Ну ок. Зайду на свій профіль. З минулого посту пройшло всього 9 місяців, хаха. Ох і наобіцяв я тестів... А зараз нема бажання. Я починав той Маріуполь, але так і не доробив. Копія стерлася, як і фото, що я до нього наготував. А жаль. Може, іноді буду робити прості тести, але навряд тести-дерева, які були моєю фішкою колись тоді. Ідей у мене купа, але реалізовувати ліньки, та й креаторських штучок на сайті недостатньо багато. От здивований я у тому, що мій блог досі навіть у топ-40. Ось це справді дивно. Мої тести досі популярні, але хто б сумнівався; коли я був на піку, звісно, було більше популярності, але це - мертвий акаунт, як він взагалі так багато отримуж лайків і коментарів? Лан, далі про життя

Життя в принципі за ці 9 місяців не змінилося. Ну гуляю з друзями, ходячи на інші кінці Києва, ну ходжу в школу, на екскурсії різні... Капець, коли я вперше потрапив на цей сайт, ну і коли війна почалася, я був у 6 класі, а вже восени йду у старшу школу... Швидко час летить, коли ти ще молодий. Хочу поступити на програміста, що працює зі штучним інтелектом, або на якусь галузь, що пов'язана з хімією - подобається мені цей предмет. Знову почав грати у давно закинуту гру, яку не відкривав роки 2, нещодавно вперше в житті дивився Євробачення; розчарувався. Почала подобатися дівчина, з якою добре йде діалог. Ніби-то все в житті класно, але є і інша сторона медалі. Вічні обстріли, переживання за фронт, за близьких - через це я не можу ходити, усміхаючись. Депресняк загалом. Але в цілому життя прекрасне.

Слово о програмуванні. Можливо, буду іноді сюди виставляти якісь коди і нейромережі на Python для вас, щоб ви могли погратися)

Давно ще робив пост про домашнього улюбленця. Кішка вже старенька, але з нами, причому відчувається вона не на 12 років, а на 4, бо енергійна що жуть.  Ще нещодавно виступав за команду нашого ліцею на змаганнях пліч-о-пліч, де зайняли 3 місце на районному етапі. 

А зараз прохання до тих, хто читає цей пост і пам'ятає мене ще з бородатих часів - будь ласка, розкажіть про власне життя у коментарях - буде цікаво почитати, що зараз із моїм поколінням пікукерів) Па-па